Wystawa „Bezpieczne miejsce” trwa tylko do piątku (29.03)

Wydarzenia towarzyszące:

- 24.02.2024, godz. 13:00 - Oprowadzanie kuratorsko-autorskie po wystawie

///

9 lutego – 29 marca 2024
otwarcie: 9 lutego 2024, godz.19:00

Niepewność cyfrowego obrazu przejawia się w jego zdolności do kompresji. Wielokrotnie przeciskany przez łącza internetowe, reprodukowany, kopiowany, zgrywany, wklejany do innych kanałów dystrybucji, traci dane, ostrość, czytelność, wbrew powszechnemu wyobrażeniu o trwałości reprezentacji wizualnych. Bartosz Kowal wykorzystuje właściwości nędznych obrazów*. Za pomocą nieskrępowanych algorytmem, alternatywnych wyszukiwarek internetowych dociera do zdjęć o niskiej rozdzielczości, posiadających potencjał nowych połączeń. Ich niepewna, niedookreślona znajomość, wyczuwalna jedynie w ogólnym zarysie, wywołuje nostalgię i daje impuls do tworzenia nowych rzeczywistości.

Artysta w oparciu o myśl związaną z wiecznym stawaniem się, nieustającym procesem przemiany, dokonuje próby materializacji tego, co zostało zdematerializowane i trwale zniszczone przez kompresję, przenosząc cyfrowe jakości na język malarski. Łączy powidoki zdegradowanych obrazów z własnymi skojarzeniami, ulegającymi ciągłym przekształceniom i reinterpretacji w procesie twórczym. Czerpie z indywidualnego repozytorium gestów i znaków, przedmiotów i postaci, które objawiają się w nierozpoznanych, zamglonych kształtach cyfrowych artefaktów. Wykracza poza proste przedstawienie i wprowadza nowe sposoby jego postrzegania.

Malarstwo Kowala tworzy napięcie między konkretnym i osadzonym, a tym co nieczytelne i efemeryczne, między figuracją a abstrakcją. Zakorzenione w rzeczywistości, jest próbą uchwycenia niezdefiniowanych stanów, niepokoju egzystencjalnego, szczeliny realnego. Jest refleksją nad, niemożliwym do osiągnięcia lub jedynie chwilowym w świecie zdominowanym przez symulakry i filtrowanym przez algorytmy, poczuciem bezpieczeństwa. Próba uchwycenia bezpiecznego miejsca, jest z góry skazana na porażkę i operuje paradoksem — podważa bezwarunkowe bezpieczeństwo w momencie jego przedstawienia.

Oparty na optyce snu obraz rozdwaja się, zakleszcza, zmienia skalę i perspektywę, zachęca do tworzenia własnej narracji, uzupełnienia kadru. Stymuluje widza, będącego w ciągłym rozproszeniu i przebodźcowaniu, do koncentracji i poszukiwania, afirmując twórczy potencjał pamięci. W rozumieniu deleuzjańskim, skłania do wykroczenia poza konwencjonalne pojęcie pasywnego wspomnienia, polegające na dynamicznym zaangażowaniu w przeszłość, podkreślając potencjał transformacji i cyrkulacji myśli.

Prace, które powstały w relacji z cyfrowym duchem obrazu, ulegną ponownej dematerializacji, najprawdopodobniej we wcieleniu jpegów – w końcu malarstwo szerzy się dziś głównie dzięki internetowym kanałom dystrybucji. Krążą one w pętli, między światem materialnym a wirtualnym archiwum. Ich zdigitalizowana forma wróci do repozytorium wyszukiwarek i być może ulegnie w przyszłości ponownemu, materialnemu wskrzeszeniu.

*za Hito Steyerl, In Defense of the Poor Image, eflux journal #10, 2009

Wystawa w ramach Nagrody Inicjatywy Entry.

opieka kuratorska: Kinga Cieplińska
koordynacja: Kaja Werbanowska
grafika: Punkt Widzenia
tłumaczenia: Tomasz Zając, Maria Severilova

organizatorzy: Galeria Promocyjna, Staromiejski Dom Kultury
partnerzy: ASP w Warszawie, Inicjatywa ENTRY

wydarzenie FB: https://fb.me/e/crXS6riON

///

Бартош Коваль | Безпечне місце

9 лютого - 29 березня 2024
Відкриття: 9 лютого 2024 року, 19:00.

Незахищеність цифрового зображення проявляється в його здатності до стиснення. Багаторазово стиснуте через інтернет-з'єднання, відтворене, скопійоване, розірване, вставлене в інші канали розповсюдження, воно втрачає дані, різкість, розбірливість, всупереч поширеному уявленню про незмінність візуальних репрезентацій. Бартош Коваль використовує властивості пошарпаних зображень*. Використовуючи алгоритмічно необмежені альтернативні пошукові системи, він звертається до зображень низької роздільної здатності з потенціалом для нових зв'язків. Їхня непевна, невизначена впізнаваність, відчутна лише в загальних рисах, викликає ностальгію і дає поштовх до створення нових реальностей.

Спираючись на ідею вічного становлення, безперервного процесу трансформації, художник намагається матеріалізувати те, що було дематеріалізоване і назавжди знищене стисненням, переносячи цифрові якості на мову живопису. Він поєднує залишки деградованих зображень з власними асоціаціями, що зазнають постійної трансформації та реінтерпретації у творчому процесі. Він спирається на індивідуальне сховище жестів і знаків, об'єктів і фігур, які проявляються в нерозпізнаних, розмитих формах цифрових артефактів. Він виходить за межі простої репрезентації та пропонує нові способи її сприйняття.

Живопис Коваля  створює напругу між конкретним і вбудованим та нерозбірливим і ефемерним, між фігурою і абстракцією. Укорінений у реальності, він є спробою зафіксувати невизначені стани, екзистенційну тривогу, розколину реального. Це рефлексія над недосяжним або лише тимчасовим у світі, де панують симулякри та фільтруються алгоритми, відчуттям безпеки. . Спроба захопити безпечне місце приречена на провал і оперує парадоксом - підриває безумовну безпеку в момент її презентації.

Спираючись на оптику сну, зображення розщеплюється, заклинює, змінює масштаб і перспективу, запрошує глядача створити власний наратив, добудувати кадр. Це стимулює глядача, який постійно відволікається і перезбуджується, до концентрації та дослідження, стверджуючи творчий потенціал пам'яті. У делезіанському сенсі, це спонукає глядача вийти за межі традиційного поняття пасивного пригадування, що передбачає динамічну взаємодію з минулим, підкреслюючи потенціал для трансформації та циркуляції думки.

Роботи, створені у зв'язку з цифровим духом зображення, будуть знову дематеріалізовані, найімовірніше, у форматі jpeg - адже живопис сьогодні поширюється переважно через онлайн-канали дистрибуції. Вони циркулюють по колу, між матеріальним світом і віртуальним архівом. Їх оцифрована форма повернеться до сховища пошукових систем і, можливо, в майбутньому воскресне матеріально.

*після Хіто Штейерл, "На захист бідного образу", журнал eflux #10, 2009

Виставка в рамках Nagrody Inicjatywy ENTRY.

кураторська опіка: Kinga Cieplińska
координація: Kaja Werbanowska
графіка: Punkt Widzenia
переклади: omasz Zając, Maria Severilova

організатори: Galeria Promocyjna, Staromiejski Dom Kultury
партнери: ASP w Warszawie, Inicjatywa ENTRY

Facebook: https://fb.me/e/crXS6riON

///

Bartosz Kowal  | Safe Place  

9 February – 29 March 2024
opening: February 9, 2024, 7:00 p.m.  

The precariousness of the digital image manifests itself in its capacity for compression. Repeatedly squeezed through internet connections, reproduced, copied, ripped, pasted into other distribution channels, it loses data, sharpness, legibility, contrary to the common belief in the permanence of visual representation. Bartosz Kowal exploits the properties of poor images*. Using alternative search engines unrestrained by algorithms, he discovers low-resolution images with a potential for new connections. Their uncertain and fuzzy familiarity that can only be vaguely perceived, evokes nostalgia and gives impetus to the creation of new realities.  

Based on a concept of incessant re-creation, a continuous process of transformation, the artist attempts to materialise what has been dematerialised and permanently destroyed by compression, transferring digital qualities into the language of painting. He combines afterimages of degraded images with his own associations, subject to continuous transformation and reinterpretation in the creative process. He draws on his individual repository of gestures and signs, objects and figures that manifest themselves in the unrecognised, hazy shapes of digital artefacts. He goes beyond simple representation and introduces new methods of perception.  

Kowal's paintings build a tension between the specific and the anchored and the illegible and the ephemeral, that fall between figuration and abstraction. Rooted in reality, it is an attempt to capture undefined states, existential anxiety, the fissure of reality. It is a reflection on the sense of security that is unachievable or only temporary in a world dominated by simulacra and filtered by algorithms. Any attempt at capturing a safe place is doomed to failure and is driven by a paradox as it questions the unconditional security at the moment of its presentation.  

Dreamlike images will double, jam, and change their scales and perspectives and invite the observer to create his or her own narrative and to complete the frame. It stimulates the observer, who is constantly distracted and overstimulated, to concentrate and explore. It affirms the creative potential of memory. In a Deleuzian sense, it prompts the observer to transcend the conventional notion of passive recollection which involves a dynamic engagement with the past and emphasises the potential for transformation and circulation of thought. 

The works that have been created in relation to the digital spirit of the image will be dematerialised again, most likely in the incarnation of jpegs. After all, painting spreads mainly through online distribution channels in this day and age. They circulate in a loop, between the material world and the virtual archive. Their digitised form will return to the repository of search engines and perhaps be resurrected materially in the future. 

*After Hito Steyerl, In Defense of the Poor Image, eflux journal #10, 2009  

Exhibition as part of the Entry Initiative Award.

curatorial care: Kinga Cieplińska
coordination: Kaja Werbanowska
graphics: Punkt Widzenia
translations: Tomasz Zając, Maria Severilova

organizers: Galeria Promocyjna, Staromiejski Dom Kultury
partners: ASP in Warsaw, ENTRY Initiative

FB event: https://fb.me/e/crXS6riON

///

Dokumentacja fotograficzna wystawy:
- fot. Adam Gut, zdjęcie z pracowni fot. Kaja Werbanowska