Wydarzenia towarzyszące:
- 14.11.2025, G.19.00 - MLECZKO I JĘZYCZKI | FINISAŻ WYSTAWY
- 14.10.2025 / G. 18:15 - OPROWADZANIE KURATORSKIE PO WYSTAWIE INTERCEPTED BREATHS
///
24 września – 14 listopada 2025
otwarcie wystawy: 25 września (czwartek), godz. 18:00
Galeria Promocyjna, Warszawa
osoby artystyczne: Agnieszka Grodzińska, Marek Wodzisławski, Klara Woźniak, Weronika Zalewska
zespół kuratorski: Jagna Domżalska, Kamil Mizgala
Na wystawie prezentowane są prace artystyczne przedstawiające wizerunki martwych zwierząt. Prosimy o świadome zwiedzanie ekspozycji.
Przechwycony oddech. Sięganie po inny organizm. Zawłaszczanie jego fragmentów albo obecności, intencje balansujące między kontrolą i wyzyskiem a przywiązaniem. Cielesność zwierzęca wciągana jest w obieg przemysłowej produkcji, opieki i wymiany. Staje się towarem i usługą, niekiedy też odpadem. Intercepted Breaths odsłania ukryte relacje między funkcją biologiczną, abiektem i ekonomią. Mleko bez matki, oddech bez ciała, młode wyrwane ze stada stają się symbolem wymuszonej produktywności oraz nieodebranej troski.
Organizmy funkcjonują na przecięciu przemysłów i krótkowzrocznych racjonalności. Ekonomizowane w odłączeniu od materialnej integralności ciała, są przechwytywane i przekształcane w elementy systemu wzbudzania i gaszenia pragnień. To, co postprodukcyjne, funkcjonuje jako jednostka operacyjna, figura rozrodu i użyteczności, a przez to i odrazy.
Prace przywołują abiektualne obrazy z przestrzeni hodowlanego wyzysku, ślady nieustannej eksploatacji, świadectwa przemocy. Jednocześnie odsłaniają uwikłanie zwierząt w przemysłowe i miejskie krajobrazy, gdzie ich obecność podporządkowana jest logice produkcji oraz infrastruktury.
Bryła ludzkiego mleka, zamrożona i odseparowana od matczynego ciała, materializuje przemoc industrializacji życia. Kapitalistyczna logika sprowadza wydzieliny do statusu towaru, magazynowanej substancji pozbawionej wymiaru więzi. Unoszące się w niebieskim płynie kurze zarodki obrazują rozwój życia, jednocześnie je powstrzymując, stan zawieszenia między faktem biologicznym a produkcyjnym odseparowaniem. Abstrakcyjna forma wykonana z fragmentów ciał papużek falistych, których upierzenie ma własności fluorescencyjne pokazuje nowe możliwości estetyki transgatunkowej. Czuła scena przedstawia głowę krowy bez ciała, martwą twarz pozbawioną oddechu, obok ludzkiego korpusu z uwidocznioną piersią, żywego ciała bez tożsamości. To obraz odzyskiwania podmiotowości, przy jednoczesnej redukcji do funkcji biologicznej.
Dwugłowy pies wpisuje się w obieg hodowli przypominających eksperymentalne laboratoria. Błękitna poświata uwypukla anomalie. Oddech zostaje tu sprowadzony do mechanicznej powtarzalności, wyjętej spod biologicznej konieczności. Istota funkcjonuje na przecięciu ciała i systemu, jako figura przemocy: przypisanej funkcji i izolacji. Cielesność zwierzęcia zostaje oddzielona od jej pierwotnego przeznaczenia i wpisana w infrastrukturę nadzoru.
Relacja hodowcy ze stadem i narzędziami jego pracy wymyka się schematom własności i ekonomii. Zapis gestów i rytuałów codzienności, poza logiką produkcji. Mowa rozszczepia się tu na różne tony, oscylując między czułością a rozkazem. Czas odliczany trawieniem, ruchem zwierząt i ciężarem oddechu, ujęty jest w choreografii cielesnej pamięci. Współpraca człowieka i psa przewodnika tworzy hybrydyczny duet, w którym opieka i orientacja stanowią o wspólnej technologii ciała. Dotyk i rytm kroków generują wiedzę, wspierając koegzystencję.
W formach przypominających skrzepy, wydzieliny i fragmenty owłosienia o nieokreślonym pochodzeniu, rozpoznajemy biologiczność, zarazem ludzką, jak i zwierzęcą. Tkanki zamknięte pod szkłem w metalowych formach zostają odizolowane, a tym samym wyeksponowane. Zyskują status laboratoryjnego preparatu, a jednocześnie charakter relikwii. Podtrzymywane, mimo że wydają się skazane na obumarcie. Ciało uwikłane jest w mechanizmy monitorowania i regulacji. Scalenia i rozczłonkowania wskazują obszary, w których abiekt, nadmiar i ślady przemocy ujawniają granice między fascynacją a kontrolą.
Intercepted Breaths bada, w jaki sposób funkcje biologiczne przechwytywane są przez biopolitykę. Ciało staje się zasobem, rozdzielanym, magazynowanym i podporządkowywanym. Wystawa dokumentuje metodyki stymulowanego rozrodu i spekuluje o możliwościach tworzenia nowych kompozycji abiektalnych, poza systemem, którego podstawą jest przejmowanie życia.
koordynacja: Zuzanna Andruszko, Kinga Cieplińska
organizatorzy: Galeria Promocyjna, Staromiejski Dom Kultury
Wystawa jest częścią FRINGE Warszawa 2025.
Program 4. edycji FRINGE Warszawa: www.fringewarszawa.com
FRINGE Warszawa 2025 dofinansowano ze środków finansowych Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego pochodzących z Funduszu Promocji Kultury - państwowego funduszu celowego.
Projekt współfinansuje m.st. Warszawa i Staromiejski Dom Kultury
fot. Agnieszka Grodzińska, STEEL SUCKLE (Blink if you feed), obiekt, 2025, dzięki uprzejmości artystki
///
September 24 – November 14, 2025
opening: September 25, 2025 / 6 p.m.
Galeria Promocyjna, Warszawa
artists: Agnieszka Grodzińska, Marek Wodzisławski, Klara Woźniak, Weronika Zalewska
curatorial team: Jagna Domżalska, Kamil Mizgala
The exhibition presents artistic works depicting images of dead animals. Please view the exhibition with sensitivity.
Intercepted breath. Reach for a different organism. Appropriate its fragments or presence, intentions balancing between control/exploitation and attachment. Animal physicality is drawn into the cycle of industrial production, care, and exchange. It becomes a commodity and a service, sometimes even waste. Intercepted Breaths reveals the covert relationships between biological function, the abject, and economics. Milk without mother, breath without body, calves pulled from the herd become symbols of forced productivity and unreceived care.
Organisms function at the intersection of industries and short-sighted rationalities. Economised while isolated from the material integrity of the body, they are intercepted and transformed into elements of a system designed to arouse or quench desires. That which is post-productive operates as a functional unit, a figure of reproduction and utility, and thus of revulsion.
The works evoke abject images of industrial animal production, traces of constant exploitation, evidence of violence. Meanwhile, they reveal the entanglement of animals in industrial and urban landscapes, where their presence is subordinated to the logic of production and infrastructure.
A lump of human milk, frozen and separated from the mother's body, embodies the violence of industrialised life. Capitalist logic reduces secretions to a commodity, a stored substance devoid of any sense of connection. Chicken embryos floating in blue liquid illustrate the development of life, yet they are holding it back at the same time, a state of suspension between biological fact and productive separation. An abstract form made of pieces of budgerigar bodies, whose plumage has fluorescent properties, demonstrates new opportunities for trans-species aesthetics.
A tender scene depicts a cow's head without a body, a dead face devoid of breath, next to a human torso with a visible breast, a living body without identity. It is a portrayal of re-empowerment coinciding with reduction to a biological function.
The two-headed dog fits into the cycle of breeding reminiscent of experimental laboratories. The blue glow highlights anomalies. Breathing is reduced to mechanical repetitiveness, removed from biological necessity. The creature functions at the intersection of body and system, as a figure of violence: with assigned function and isolation. The animal's physicality is separated from its original purpose and inscribed into the infrastructure of surveillance.
The breeder's relationship with the herd and the tools of his trade defies the patterns of ownership and economics. A record of everyday gestures and rituals, beyond the logic of production. Speech splits into different tones, oscillating between tenderness and command. Time measured by progressive digestion, the movement of animals, and the weight of breath, is captured in the choreography of bodily memory. The co-operation between humans and guide dogs creates a hybrid duo in which care and orientation constitute a shared technology of the body. Touch and the rhythm of steps generate knowledge, supporting coexistence.
Forms resembling clots, secretions, and fragments of hair of unknown origin, reveal known patterns of both human and animal biology. Tissues enclosed under glass in metal forms are isolated and thus exposed. They become a laboratory specimen and a relic. They are sustained, even though they seem doomed to die. The body is entangled in mechanisms of monitoring and regulation. Mergers and dismemberments indicate areas where the abject, excess, and traces of violence reveal the boundaries between fascination and control.
Intercepted Breaths explores ways in which biological functions are intercepted by biopolitics. The body becomes a resource, distributed, stored, and subordinated. The exhibition documents the methodologies of stimulated reproduction and speculates on the possibilities of creating new abject compositions outside the system based on the takeover of life.
coordination: Zuzanna Andruszko, Kinga Cieplińska
organisers: Promotional Gallery, Old Town Cultural Centre
The exhibition is part of FRINGE Warszawa 2025.
Programme of the 4th edition of FRINGE Warszawa: www.fringewarszawa.com
FRINGE Warszawa 2025 was co-financed by the Minister of Culture and National Heritage from the Culture Promotion Fund, a state special-purpose fund.
The project is co-financed by the City of Warsaw and Staromiejski Dom Kultury.
photo: Agnieszka Grodzińska, STEEL SUCKLE (Blink if you feed), object, 2025, courtesy of the artist
///
Перехоплені Подихи
24.09–14.11.2025
Galeria Promocyjna, Варшава
Митці: Агнешка Гродзінська, Марек Водзіславський, Клара Возняк, Вероніка Залевська.
кураторська команда: Яґна Домжальська, Каміль Мізгала
Виставка представляє художні роботи, що зображують мертвих тварин. Просимо переглядати виставку з чуйністю.
Перехоплене дихання. Потяг до іншого організму. Привласнення його фрагментів або присутності, наміри, що балансують між контролем і експлуатацією та прив’язаністю. Тваринна тілесність втягується в обіг промислового виробництва, опіки й обміну. Вона стає товаром і послугою, інколи також відходом. «Перехоплені подихи» розкривають приховані зв’язки між біологічною функцією, об’єктом і економією. Молоко без матері, подих без тіла, дитинчата, вирвані зі стада, стають символами примусової продуктивності та невідданої турботи.
Організми функціонують на перетині індустрій і короткозорих раціональностей. Економізовані у відриві від матеріальної цілісності тіла, вони перехоплюються й перетворюються на елементи системи збудження й гасіння бажань. Те, що є постпродукційним, функціонує як операційна одиниця, фігура розмноження та корисності, а водночас і відрази.
Роботи викликають об’єктні образи зі сфер тваринницької експлуатації, сліди безперервної експлуатації, свідчення насильства. Водночас вони оголюють заплутаність тварин у промислових і міських ландшафтах, де їхня присутність підпорядковується логіці виробництва та інфраструктури.
Брила людського молока, заморожена й відокремлена від материнського тіла, матеріалізує насильство індустріалізації життя. Капіталістична логіка зводить виділення до статусу товару, складованої субстанції, позбавленої виміру зв’язку. Курячі зародки, що плавають у блакитній рідині, зображають розвиток життя, водночас його стримуючи, — стан зависання між біологічним фактом і виробничим відокремленням. Абстрактна форма, створена з фрагментів тіл хвилястих папужок, чиє пір’я має флуоресцентні властивості, демонструє нові можливості міжвидової естетики. Ніжна сцена показує голову корови без тіла, мертве обличчя, позбавлене подиху, поряд із людським торсом з оголеною груддю — живим тілом без ідентичності. Це образ відновлення суб’єктності, одночасно зведеної до біологічної функції.
Двоголовий пес вписується в обіг розведення, що нагадує експериментальні лабораторії. Блакитне сяйво підкреслює аномалії. Подих тут зведено до механічної повторюваності, вилученої з-під біологічної необхідності. Істота функціонує на перетині тіла й системи, як фігура насильства: приписаної функції та ізоляції. Тілесність тварини відділяється від її первісного призначення й вписується в інфраструктуру нагляду.
Взаємини фермера зі стадом і знаряддями його праці вислизають зі схем власності й економіки. Запис жестів і ритуалів повсякденності — поза логікою виробництва. Мова тут розщеплюється на різні тони, коливаючись між ніжністю та наказом. Час, відмірюваний травленням, рухом тварин і вагою подиху, постає в хореографії тілесної пам’яті. Співпраця людини й собаки-поводиря створює гібридний дует, у якому турбота й орієнтація формують спільну технологію тіла. Дотик і ритм кроків генерують знання, підтримуючи співіснування.
У формах, що нагадують згустки, виділення й фрагменти волосся невизначеного походження, ми впізнаємо біологічність — водночас людську й тваринну. Тканини, замкнені під склом у металевих формах, ізольовані, а тим самим і експоновані. Вони набувають статусу лабораторного препарату, а водночас — характеру реліквії. Підтримувані, хоча й здаються приреченими на відмирання. Тіло заплутане у механізми моніторингу й регуляції. Зрощення й розчленування вказують на зони, де аб’єкт, надмір і сліди насильства виявляють межі між захопленням і контролем.
Перехоплені подихи досліджують, яким чином біологічні функції перехоплюються біополітикою. Тіло стає ресурсом — розподілюваним, складованим і підпорядкованим. Виставка документує методики стимульованого розмноження й спекулює щодо можливостей створення нових аб’єктних композицій — поза системою, основою якої є привласнення життя.
