Anna Manankina - interdyscyplinarna artystka medialna z Charkowa, mieszkająca w Karlsruhe w Niemczech. Pracuje w obszarze technologii cyfrowych: wideo, VR i AR, instalacji, AI, animacji 3D. Wykorzystuje refleksję posthumanistyczną i feministyczną. Interesuje ją szeroki zakres zagadnień: od sytuacji geopolitycznych i struktur władzy po intymne sfery życia. Porusza temat przemocy i tożsamości płciowej oraz pozycji kobiet w kontekście artystycznym i społecznym. Brała udział w rezydencji artystycznej w Centrum Sztuki i Mediów ZKM w 2022 roku oraz w 19. Biennale Sztuki Mediów WRO 2021 we Wrocławiu. Pracowała nad projektem z Association for Contemporary Art, Graz, Austria. Pracowała nad osobistym projektem podczas rezydencji KAIR w galerii Sopa, Koszyce. Brała udział w programie American Art Incubator we współpracy z platformą Izoliatsya w Kijowie. Finalistka biennale Non Stop Media dla młodych artystów. Współpracowała z instytucjami w Niemczech, Francji, Słowacji, Austrii, Ukrainie, Polsce i Litwie.
Instagram: @a_ne_mna
Anna Manankina is an interdisciplinary media artist from Kharkiv, living in Karlsruhe, Germany. She works in the field of digital technologies with video, VR and AR, installation, AI, 3D-animation with an emphasis on posthumanism and feminist practice. She covers a wide range of issues: from geopolitical situations and power structures to purely intimate spheres of life. It addresses the topic of violence and gender identity, the position of women in the artistic and social context. Artist-in-residence at ZKM Center for Art and Media in 2022. Participated in 19th Media Art Biennale WRO 2021 in Wroclaw, Poland. Worked on a collaborative project with Association for Contemporary Art in Graz, Austria. Worked on a project during KAIR residence in Sopa gallery in Kosice. She studied in the American Art Incubator program in collaboration with the Izoliatsya platform in Kyiv. Finalist of Non Stop Media biennale for young artists. She has collaborated with institutions in Germany, France, Slovakia, Austria, Ukraine, Poland, and Lithuania.
Анна Мананкіна - міждисциплінарна медіа-мисткиня із Харкова, яка живе в Карлсруе в Німеччині. Працює у сфері цифрових технологій із відео, VR та AR інсталяціями, ШІ, 3D-анімаціями з акцентом на постгуманізмі й феміністичній практиці. Вона займається широким колом проблем: від геополітичних ситуацій і владних структур до суто інтимних сфер життя. Порушує тему насильства та гендерної ідентичності, позиції жінки в мистецькому та соціальному контексті. Учасниця художньої резиденції Центру мистецтва та медіа ZKM у 2022 році. Брала участь у 19-му Media Art Biennale WRO у 2021 році у Вроцлаві. Працювала над колективним проєктом із Association for Contemporary Art (Грац, Австрія), а також над персональним проєктом під час резиденції KAIR у галереї Sopa в Кошицях. Учасниця програми American Art Incubator у співпраці з платформою «Ізоляція» в Києві. Фіналістка Non Stop Media biennale для молодих митців. Співпрацювала з інституціями Німеччини, Франції, Словаччини, Австрії, України, Польщі та Литви.
Historia naturalna zniszczenia, 2022, animacja, 15 s
Czy można się czegoś nauczyć o geopolitycznej dystrybucji cielesnej wrażliwości z własnego krótkiego i niszczącego kontaktu z tym stanem?
Judith Butler
„Historia naturalna zniszczenia" to instalacja wideo, która skupia się na doświadczeniu wojny, wpływającym na dynamikę ciała na poziomie mentalnym i fizycznym. Wizualna podstawa projektu składa się z obrazów struktur kostnych połączonych z kwiatami, które zostały wygenerowane przez sztuczną inteligencję. Nawiązuje do motywu śmierci i młodej kobiety, który wyłonił się z wyobrażeń Danse Macabre w czasie średniowiecza, i rozwijał się w północnym renesansie, np. w obrazach Hansa Baldunga Griena. Motyw dotyka tematu nieuchronności śmierci i poczucia nieznanej obecności, która nieustannie unosi się nad istnieniem. Ciało staje wobec ograniczeń i zagrożeń właściwych dla kobiecego doświadczenia czyli „zagrożenia inwazją". Tworzy ono tło dla przeżywania ciała przez dziewczęta i kobiety, które często wiąże się z jego uprzedmiotowieniem i najdotkliwiej przejawia się w zagrożeniu gwałtem. Staje się jeszcze bardziej wyraźne na terenach okupowanych w czasie wojny. Nic nie jest w stanie wymazać tego rodzaju doświadczenia ani przynieść sprawiedliwości. Pamięć i trauma będą zawsze obecne. My wszyscy, którzy pochodzimy z Ukrainy, nosimy wojnę w sobie – w ciele i umyśle.
A Natural History of Destruction, 2022, animation, 15 s
Are there any lessons to be learned about the geopolitical distribution of corporeal vulnerability from one's own brief and devastating encounter with the condition?
Judith Butler
A Natural History of Destruction is a video installation that focuses on the experience of war affecting the dynamics of the body on a mental and physical level. The visual base of the project consists of images of bone structures combined with flowers that have been generated by artificial intelligence. It refers to the motif of death and the young woman, emerging from the imagery of the Danse Macabre during the Middle Ages, and then developing in the Northern Renaissance, such as in the paintings of Hans Baldung Grien. The motif touches on the theme of the inevitability of death and the sense of an unknown presence that constantly hovers over existence. The body is confronted with the limitations and dangers inherent in the female experience or the 'threat of invasion'. It forms the backdrop for girls' and women's experience of their body, often reduced to an unfeeling object, which manifests itself most acutely in the threat of rape. It becomes even more distinctive in the occupied areas. Nothing can erase this kind of experience or bring justice. Memory and trauma will always be present. All of us who come from Ukraine carry the war within us - in body and mind.
Природна історія руйнування, 2022, анімація, 15 с
Чи можна щось дізнатися про геополітичний розподіл тілесної вразливості із власного короткого й руйнівного контакту з цим станом?
Джудіт Батлер
«Природна історія руйнування» - відеоінсталяція, яка фокусується на досвіді війни, що впливає на динаміку тіла на психічному та фізичному рівнях. Візуальну основу проєкту становлять зображення кісткових структур у поєднанні з квітами, які були згенеровані штучним інтелектом. Це відсилає до мотиву смерті та молодої жінки, який походить з уявлень про Danse Macabre у часи Середньовіччя та розвинувся в Північному Відродженні, зокрема у картинах Ганса Бальдунга Ґріна. Мотив торкається теми неминучості смерті та відчуття невідомої присутності, що постійно витає над існуванням. Тіло протистоїть обмеженням та небезпекам, властивим жіночому досвіду, тобто «загрозі вторгнення». Вона створює для дівчат і жінок фон для проживання тіла, яке часто асоціюється з його об’єктивацією і найгостріше проявляється у загрозі зґвалтування. Ще більш виразною вона стає на окупованих під час війни територіях. Ніщо не може стерти такий досвід чи відновити справедливість. Пам’ять і травма завжди будуть присутні. Усі ми, хто родом з України, несемо війну в собі - тілом і душею.
Natural History of Destruction (fragm.)
Natural History of Destruction (fragm.)