Wydarzenia towarzyszące:

- 9.07 (sobota), godz. 12.00 - 14.00 - oprowadzanie Agaty Włodarczyk i Kacpra Tomaszewskiego po wystawie "Gęsia skórka"

Uczestniczki i uczestnicy wystawy: Marcelina Gorczyńska, Kamila Falęcka, Weronika Zalewska, Aleksandra Nowicka, Agata Włodarczyk, Kacper Tomaszewski, Weronika Minias, Hanna Went, Katarzyna Sporn

Wystawa studentek i studentów warszawskiej Akademii Sztuk Pięknych tworzących międzywydziałowe Koło Naukowe “Uncanny Valley” pod opieką Aleksandry Liput.

Galeria Promocyjna
Czas trwania wystawy: 6.07 - 30.07 2022
Wernisaż: 6.07 o godz. 18:00

Trzecia nad ranem. Mgliste, lepkie przebudzenie. Moment, w którym nakładają się na siebie warstwy czasu i przestrzeni. To, co się wydarzyło, miesza się z niewydarzonym. O czym wtedy śnisz? Co wywołuje na ramionach gęsią skórkę? Czy w dorosłym życiu nadal są to wypatrzone w filmach istoty lub historie ze szkolnych legend? Obiekty strachu zbliżyły się do nas. Weszły w nasze praktyczne obawy o codzienność. Czyż nie byłoby cudownie, gdyby strachy nawiedzające nas dzisiaj miały nadal twarz sympatycznego wilkołaka z młodzieżowego serialu? Odległego, fikcyjnego, przerysowanego, dalekiego od ludzkiego odbicia?

Niestety to z czym mierzymy się w dorosłym życiu rzadko pozwala poczuć tę dziwną, cierpką przyjemność odczuwania strachu w kontrolowany sposób. Nie da się zamknąć jej w ramach czasu fikcyjnego. Horrory klasy B cieszą się niegasnącą popularnością, ponieważ przywołują wspomnienie zabawy w wywoływanie duchów wraz z uczuciem odkrywania nieznanego, czerpania przyjemności z dreszczu zaciekawienia nienazwanym. Dziś, kiedy nieustannie szukamy słów by nazwać swoją złożoną rzeczywistość, niewiadoma oznacza często prekarność, a niespodzianka nie jest wliczona w kalkulacje stabilności. Tęsknimy więc za kiczowatym strachem. Chciałybyśmy niewinnie czytać kolejne creepypasty - krótkie, fikcyjne historie powstałe po to, by wywołać strach u czytelniczek przebywających w ciepłych i bezpiecznych warunkach. Jeść strach z tubki jak słodycze z kuchni świata. Dawkować kolejne nastoletnie opowieści przekazywane z ust do ust, sączyć odcinki serialu “Czy boisz się ciemności” lub “Gęsiej skórki”, po latach zamknięte w szkatułce dzieciństwa.

Prace prezentowane na wystawie obrazują zmiany w relacji ze strachem, jak i eksplorują samą estetykę strachu - nieoczywistość, marginalność, fantazję. Badają, jakie potencjały może ukrywać przestrzeń strachu i różnorodne mroczne narracje. Na co może przygotować nas wytworzenie poczucia strachu? Czy może być ono osobistą konfrontacją, spotkaniem nieznanego, innego, podświadomego? Opowieścią o szczelinach naszej psychologii, o istotach nieludzkich, o etycznych dylematach? Najciemniejszym humorem, tym dotykającym adekwatnych dla współczesności metafor? Artystki i artyści analizują, gdzie przebiega cienka granica pomiędzy tym, co straszne a tym, co śmieszne, tym co przyjemne, a tym, co jest niespodziewanie bolesne.

Istotny punkt odniesienia stanowi również przestrzeń Staromiejskiego Domu Kultury, która przywołuje echa bliżej nieokreślonej przeszłości. Dawne przedmioty rzucają demoniczne cienie dając poczucie przebywania w miejscu akcji jednego z epizodów “Gęsiej skórki”.

///

[UKR] Гусяча шкіра

Учасники та учасниці виставки: Марселіна Горчинська, Каміла Феленська, Вероніка Залевська, Олександа Новіцька, Агата Влодарчик, Каспер Томашевський, Вероніка Мініас, Ханна Вент, Катаржина Спорн

Виставка студентів та студенток Варшавської академії мистецтв, які утворюють міжфакультетський науковий клуб «Неймовірна долина» під керівництвом Олександри Ліпут.

Galeria Promocyjna
Виставка триватиме: 6.07 - 30.07 2022
Відкриття: 6.07, 18:00

Третя ранку. Туманне, в’язке пробудження. Момент, коли пласти часу і простору перетинаються. Те, що сталося, змішується з тим, чого не відбулося. Про що ти думаєш в такі моменти? Що викликає мурашки по шкірі на руках? Чи вони все ще є істотами у фільмах чи історіях зі шкільних легенд у дорослому житті? Об’єкти страху наближалися до нас. Вони увійшли в наші практичні турботи про повсякденне життя. Хіба не було б чудово, якби страхи, що переслідують нас сьогодні, все ще мали б обличчя симпатичного перевертня з молодіжного серіалу? Вигаданий, перебільшений, далекий від людського відображення?

На жаль, те, з чим ми стикаємося в зрілому віці, рідко дозволяє нам відчути це дивне, їдке задоволення від відчуття страху контрольовано. Його неможливо позбутися за уявний час. Фільми жахів класу B користуються незмінною популярністю, оскільки вони викликають спогади веселощів від викликання привидів, а також відчуття відкриття невідомого, отримання задоволення від гострих відчуттів цікавості безіменної. Сьогодні, коли ми постійно шукаємо слова, щоб дати назву нашій складній реальності, невідоме часто означає нестабільність, а несподіванка не входить у розрахунок стабільності. Тож ми сумуємо за кітчевим страхом. Ми хотіли б невинно читати нові крипіпасти - короткі вигадані історії, створені для того, щоб викликати страх у читачів, які перебувають у теплих і безпечних умовах. Їжте страх із трубки, як солодощі зі світової кухні. Дозування чергових підліткових історій передавалося з вуст в уста, сифонуючи епізоди серіалів «Чи боїшся ти темряви» або «Мурашки по шкірі» (Goosebumps), роками замкнені в шкатулці дитинства.

Роботи, представлені на виставці, ілюструють зміни у відносинах зі страхом, а також досліджують естетику самого страху – неочевидності, маргіналізму, фантазії. Вони досліджують, які потенціали може приховувати простір страху та різноманітні темні наративи. До чого може підготувати нас виробництво страху? Чи може це бути особисте протистояння, зустріч невідомого, іншого, підсвідомого? Історія про розриви в нашій психології, про нелюди, про етичні дилеми? Найтемніший гумор, зворушливі метафори, актуальні для сьогодення? Художники аналізують тонку межу між страшним і смішним, приємним для нас і несподівано болючим.

Важливим орієнтиром є також простір Староміського будинку культури, що викликає відлуння невизначеного минулого. Стародавні об'єкти відкидають демонічні тіні, створюючи відчуття перебування на сцені одного з епізодів «Мурашки по шкірі».

///

[EN] Goosebumps

Exhibition participants: Marcelina Gorczyńska, Kamila Falęcka, Weronika Zalewska, Aleksandra Nowicka, Agata Włodarczyk, Kacper Tomaszewski, Weronika Minias, Hanna Went, Katarzyna Sporn

Exhibition put together by students of Warsaw Academy of Fine Arts who have formed an interdepartmental study group "Uncanny Valley" facilitated by Aleksandra Liput.

Galeria Promocyjna
Duration: 6 July - 30 July 2022
Opening night: 6 July, 6 pm

Three o'clock in the morning. A foggy, sticky awakening. A moment when layers of time and space overlap. Things that have happened intermingle with things that have not. What is it you are you dreaming about then? What gives you goosebumps on your arms? In adulthood, would they still be creatures from the movies or stories from school legends? The objects of fear have come closer to us. They have entered into our practical concerns of everyday life. Wouldn't it be wonderful if the fears haunting us today still had the face of the lovable werewolf from the youth series? Distant, fictional, exaggerated, far from human reflection?

Unfortunately, things we confront in adulthood rarely give us that uncanny tang sensation, that pleasure of feeling fear in a controlled manner. It cannot be encapsulated within the confines of fictional time. B-grade horror films are interminably popular because they evoke the memory of fun calling spirits and exploring the unknown, enjoying the thrill of curiosity about the unnamed. Today, when we are constantly looking for words to name our complex reality, the unknown often means precariousness, and surprise is not part of the stability equation. So we long for kitschy fear. We would innocently like to read more creepypastas, short fiction stories created to evoke fear in female readers who enjoy a warm and safe environment. To eat fear from a tube like world cuisine sweets. Dose after dose, take in teenage stories passed from mouth to mouth, sip episodes of Are You Afraid of the Dark or Goosebumps, long locked in a childhood treasure box.

The works presented at the exhibition illustrate the changes in the relationship with fear, and explore the aesthetics of fear itself: fuzzy, marginal, fantastic. They explore the potential embedded in the space of fear and dark narratives. What can the evoked sense of fear prepare us for? Can it be a personal confrontation, an encounter with the unknown, the other, the subconscious? A story about the cracks in our psychology, about non-human beings, about ethical dilemmas? The darkest humour, the one that touches upon metaphors appropriate for the contemporary times? The artists analyse the thin line between the terrible and the funny, the pleasant and the unexpectedly painful.

The space of the Staromiejski Dom Kultury, which evokes echoes of an undefined past, is also an important point of reference. Old objects cast demonic shadows that make you feel being present at a Goosebumps set.