⇲ https://www.instagram.com/daniilgalkin/
Danylo Halkin (także Daniil Galkin) – ukraiński artysta i kurator, studiował w Dniepropietrowskim Kolegium Teatralno-Artystycznym oraz Akademii Inżynierii Cywilnej i Architektury. Pracuje z przestrzenią publiczną, wykorzystując instalacje przestrzenne, i happeningi. Współpracując z instytucjami sztuki, zwraca uwagę na obiekty radzieckiego dziedzictwa Europy Wschodniej, skłaniając do przemyślenia ich statusu i nadania im wartości artefaktów muzealnych. Założył organizację pozarządową Prydniprovskiy barvinok (2018) oraz przestrzeń wystawienniczą Barvinok Art Residence (2020). Uczestnik licznych wystaw, rezydencji artystycznych i konkursów w Ukrainie oraz w Europie, Ameryce Południowej i Północnej, Azji Wschodniej i na Bliskim Wschodzie. Mieszka i pracuje w Dnieprze i Użhorodzie.
Danylo Halkin (also Daniil Galkin, he/him) is a Ukrainian artist and curator, a graduate of the Dnipropetrovsk Theatre and Arts College and the Academy of Civil Engineering and Architecture. He works with public space, build spatial installations, and stages street performance. In his relations with art institutions, his focus are objects of Soviet heritage in Eastern Europe that he exposes to prompt a redefinition of their status and assign a museum artefact quality to them. He founded Prydniprovskiy barvinok (2018), a non-governmental organisation, and the exhibition space Barvinok Art Residence (2020). Danylo has taken part in numerous exhibitions, artist residencies and competitions in Ukraine and in Europe, South and North America, East Asia and the Middle East. He lives and works in Dnipro and Uzhhorod.
Данило Галкін (також Данііл Галкін він/його) – український художник та куратор, навчався у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі та Академії будівництва та архітектури. Працює з публічним простором, використовуючи просторові інсталяції та хепенінги. Співпрацюючи з мистецькими інституціями, він привертає увагу до об'єктів радянської східноєвропейської спадщини, спонукаючи переосмислити їхній статус та надати їм цінності музейних артефактів. Заснував гндержавну організацію «Придніпровський барвінок» (2018) та виставковий простір Barvinok Art Residence (2020). Брав участь у численних виставках, мистецьких резиденціях та конкурсах в Україні, Європі, Південній та Північній Америці, Східній Азії та на Близькому Сході. Живе і працює в Дніпрі та Ужгороді.
Danylo Halkin, z serii Optical prostheses, 2022, obiekty ready-made, 8 lightboxów, 130 x 40 x 12 cm, elementy kute, witraże, taśmy LED, drewno
Przez ostatnie kilka lat Danylo Halkin zajmował się tak zwaną spuścizną radziecką w Ukrainie, szczególnie witrażami z drugiej połowy XX wieku. Podobnie jak wiele innych obiektów sztuki dekoracyjnej i użytkowej, te dzieła szybko znikają: mogą być usunięte – na podstawie ustawy dekomunizacyjnej z 2015 roku, zniszczone lub zagrabione przez deweloperów. Grozi im także zniszczenie podczas rosyjskich bombardowań. Na bezpłatnych portalach ogłoszeniowych i aukcjach internetowych nadal można nabyć obiekty, które powinny mieć status dziedzictwa kulturowego. Prezentowana na wystawie seria witraży, oprawiona w system lightbox, została kupiona w ten właśnie sposób i, jak poinformował sprzedawca, kiedyś zdobiła restaurację w Sanatorium Sosnowy Bór we wsi Własowka w obwodzie połtawskim. Przenosząc bloki witrażowe do przestrzeni wystawienniczej, Halkin wskazuje potrzebę zachowania dziedzictwa kulturowego drugiej połowy XX wieku i jego ochronę poprzez nadanie statusu muzealnego. Ponadto w przestrzeni wystawienniczej te prace nie funkcjonują już jako elementy wzornictwa przemysłowego, ale jako niezależne obiekty, przypominające beztroskie życie przed wojną.
Danylo Halkin, from the Optical Prostheses series, 2022, ready-made objects, 8 lightboxes, 130 x 40 x 12 cm, wrought iron elements, stained glass, LED strips, wood
For the last few years, Danylo Halkin has been working on the Soviet legacy in Ukraine, especially stained glass from the second half of the 20th century. Like many other objects of decorative and applied art, these works of art have been quickly disappearing: they can be removed - under the decommunization law of 2015, destroyed or looted by developers. They are also in danger of being destroyed in Russian bombings. Objects that should have heritage status can still be purchased on free classifieds portals and online auctions. The series of stained-glass windows presented at the exhibition, framed in a lightbox system, was bought in this way and, as the seller informed us, they once adorned a restaurant in the Sosnowy Bór sanatorium in the village of Vlasovka in the Poltava region. By transferring the stained-glass blocks to the exhibition space, Halkin indicates the need to preserve the cultural heritage of the second half of the 20th century and protect it by giving it a museum status. Moreover, these objects no longer function as elements of industrial design while in the exhibition space, but as independent objects, reminiscent of carefree life before the war.
Данило Галкін, із серії Оптичні протези, 2022, готові об'єкти, 8 лайтбоксів, 130 х 40 х 12 см, ковані елементи, вітражі, світлодіодні стрічки, дерево
Останні кілька років Данило Галкін має справу з так званою радянською спадщиною в Україні, особливо вітражами другої половини 20 століття. Як і багато інших об'єктів декоративно-прикладного мистецтва, ці твори швидко зникають: їх можна вивезти – на підставі закону про декомунізацію від 2015 року, знищити або розграбувати забудовниками. Також їм погрожують знищенням під час російських бомбардувань. На безкоштовних рекламних порталах та онлайн-аукціонах, як і раніше, можна придбати об'єкти, які повинні мати статус культурної спадщини. Представлена на виставці серія вітражів, обрамлена в систему лайтбоксів, була куплена таким чином і, як повідомив продавець, колись прикрашала ресторан в санаторії «Сосновий Бор» в селі Власівка на Полтавщині. Переміщуючи вітражні блоки у виставковий простір, Галкін вказує на необхідність збереження культурної спадщини другої половини ХХ століття та її захисту, надавши музейного статусу. Крім того, у виставковому просторі ці роботи функціонують вже не як елементи промислового дизайну, а як самостійні об'єкти, що нагадують про безтурботне життя до війни.