Droga Przyszłości!

Piszemy do Ciebie, aby wspólnie zastanowić się, kim możesz być. Nasz świat znów pogrążył się w nowych-starych kryzysach i wojnach. Dopóki rosyjskie rakiety będą spadać na ukraińską ziemię, dla nas, ukraińskich pracowniczek i pracowników kultury oraz polskich sojuszniczek i sojuszników, pozostajesz niepewna.

Zastanawiamy się nad fundamentalnymi zmianami, jakie zaszły w otaczającej nas rzeczywistości od początku 2022 roku. Każda praktyka kuratorska czy wystawiennicza banalizuje się w obliczu ostrzałów, tortur, masowych deportacji i niezliczonych zbrodni wojennych, które Rosja codziennie dokonuje w Ukrainie. Pytamy w jaki sposób zmieniły się sposoby komunikacji między społecznościami i państwami? Jaką rolę w tym procesie odgrywa sztuka i kultura? Co w tej sytuacji jest bardziej potrzebne: reakcja czy wykalkulowany dystans? Jaką sztukę tworzyć w czasie wojny i czy w ogóle ją tworzyć? Jeśli tak, to o czym?

“Dear Future” to próba poradzenia sobie z tym, co dzieje się dziś. Myślenie o przyszłości to terapeutyczny zabieg, który ma pomóc w radzeniu sobie tu i teraz. Nieznane jest przesycone mrokiem, ale też, jak chciała Rebecca Solnit, nadzieją i uporem. Opisujemy ten stan pisząc “List do Przyszłości”, a wystawa w przestrzeni publicznej to “wiadomość w butelce”.

“Dear Future” to prezentacja fotografii na nośnikach reklamowych zlokalizowanych w przestrzeni miejskiej, na małych ekranach w tramwajach i wielkoformatowych ekranach w metrze. Prace artystek, artystów i kolektywów ilustrują zestaw zagadnień, których nie sposób pominąć w dzisiejszych dyskusjach - traumatyczna pamięć, informacja, reakcja społeczna, dynamiczne zmiany znaczeń symbolicznych. W świetle dzisiejszych wydarzeń polska i ukraińska scena artystyczna staje przed kolejnym wyzwaniem i nową falą solidarności. Wszystko to dzieje się na ulicach Warszawy, miasta, które doświadczyło okropności wojennego zniszczenia niespełna osiemdziesiąt lat temu.

Dear Future,

We are writing to you to suggest that we take time together to think about who you can be. Our world is once again plunged into new-old crises and wars. As long as Russian missiles continue to fall on Ukrainian soil, for us, Ukrainian cultural workers and Polish allies, you remain uncertain.

We reflect on the fundamental changes that have taken place around us since the beginning of 2022. Any curatorial or exhibition practice has been trivialised in the face of the shelling, torture, mass deportations and countless war crimes that the Russian state is committing daily in Ukraine. We ask questions about ways in which communication between communities and states has changed, about the role of art and culture in the process, and what is more relevant now - a reaction or a calculated detachment? We wonder what kind of art, if any, is viable in wartime and what topics it could or should explore?

Dear Future is an attempt to cope with the realities of today. Thinking about the future is therapeutic to help cope with the here and now. The unknown is imbued with darkness, but also, as Rebecca Solnit wanted, with hope and persistence. We describe this condition by writing a 'Letter to the Future', and the public space exhibition is a 'message in a bottle'.

Dear Future presents photographs on outdoor advertising media scattered in the urban space, on small display monitors in trams and on large LED monitors in the underground. The works of individual artists and art collectives illustrate a spectrum of issues that cannot be ignored in today's discourse: traumatic memory, information, social response, volatility of symbolic meanings. In light of today's events, the Polish and Ukrainian art scene is facing another challenge and a new wave of solidarity. All this is taking place on the streets of Warsaw, a city that experienced the horrors of wartime destruction less than eighty years ago.

Дороге майбутнє!

Ми пишемо тобі, щоби разом поміркувати, яким ти можеш бути. Наш світ знову поринув у нові-старі кризи та війни. Поки російські ракети падають на українську землю, для нас, українських працівниць та працівників культури і польських союзників, ти залишаєшся непевним.

Ми розмірковуємо про фундаментальні зміни, які відбулися в дійсності навколо нас від початку 2022 року. Будь-яка кураторська чи виставкова практика стає тривіальною на тлі обстрілів, тортур, масових депортацій і незліченних воєнних злочинів, які Росія чинить в Україні щодня. Постають питання про те, як змінилися способи спілкування між громадами та країнами і яку роль у цьому процесі відіграють мистецтво та культура. Що більше потрібно в цій ситуації: реакція чи осмислена відчуженість? Чи мистецтво може бути творене під час війни і якщо так, то які теми воно може або має підіймати?

«Дороге майбутнє» - це спроба впоратися з реальністю сьогодення. Думки про майбутнє - це терапевтична процедура, яка допомагає порадити собі з тим, що відбувається тут і зараз. Невідоме сповнене темряви, але також, як хотіла Ребекка Солніт, надії та стійкості. Ми описуємо цей стан, пишучи «Лист до майбутнього», а виставка в публічному просторі - це «послання в пляшці».

«Дороге майбутнє» - це виставка фотографій, живописних творів та медіа арту на рекламних носіях, розташованих у міському просторі, на маленьких екранах у трамваях та на широкоформатних екранах у метро. Роботи митців, мисткинь та колективів ілюструють низку питань, які неможливо оминути в сучасних дискусіях - травматичну пам’ять, інформацію, соціальну реакцію, динамічні зміни символічних значень. У світлі сьогоднішніх подій польська та українська мистецька сцена опинилися перед черговим викликом і новою хвилею солідарності. Усе це відбувається на вулицях Варшави - міста, яке майже вісімдесят років тому пережило жахи воєнних руйнувань.

Spacer performatywny z Mateuszem Kowlaczykiem

26/01 18:00

Debata z udziałem ukraińskich twórców w SDK Słonecznik.

Дороге, майбутнє: прогулянка українською мовою

Fot. Mateusz Kowalczyk